Технологія особистісно-орієнтованого навчання

Коротко про технологію 

У сучасних умовах домінуючим має стати особистісно-орієнтовний підхід до навчання, який зумовлює надання належного місця методам і формам навчання, сфокусованим на учневі. Найефективнішим з погляду досягнення мети особистісно - орієнтовного навчання є інтерактивні методи навчання. Вибір технологій навчання залежить від багатьох факторів:

·         вікових особистостей учн;

·         рівня знань;

·         специфіки предмета;

·         мети навчальної діяльності;

·         особливостей самого викладача

Особистісно- орієнтоване навчання спрямоване на вирішення ключових проблем гуманізації загальної середньої освіти:

·         підвищення престижу освіти;

·         розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися;

·         подолання труднощів, викликаних генетично та соціально обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей;

·         формування основ базової культури особистості.

Метою особистісно-орієнтованого навчання є виявлення суб'єктного досвіду кожного учня та надання психолого-педагогічної допомоги в становленні його індивідуальності, в життєвому самовизначенні, самореалізації.

Якщо традиційна освіта наближає кожного учня до параметрів особистості з попередньо заданими якостями, то особистісно орієнтоване навчання виходить з визнання унікальності суб'єктного досвіду самого учня як важливого джерела індивідуальної життєдіяльності. У навчальному процесі відбувається "зустріч" того, що вивчається, та суб'єктного досвіду, його "окультурювання", збагачення.

Головними завданнями особистісно орієнтованого навчання є:

·         розкриття індивідуальних пізнавальних можливостей кожного учня;

·         розвиток його індивідуальних пізнавальних здібностей;

·         допомога йому в самопізнанні, самоактуалізації, самореалізації, самовизначенні;

·         формування культури життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати власне життя.

Особистісно-орієнтоване навчання має  давню історію і декілька інших назв: гуманістична педагогіка, екзистенціалізм, неопрагматизм, неопедоцентризм, вільне виховання (США, Європа. 70-ті роки), педагогіка співробітництва (СРСР, 80-ті роки). Усі ці близькі концепції об'єднує назва "ліберальна педагогіка", на противагу авторитарній і технократичній.

Ліберальний підхід до освіти в США і Європі започаткували ідеї Дж. Дьюї та інших педагогів-реформаторів початку XX століття. Дж. Дьюї критикував традиційну школу за авторитарну позицію вчителя, за зневагу до особистості учня. Він заклав, як вже зазначалося, основи педоцентризму: педагогіка всі свої категорії (цілі, зміст, методи, форми навчання) повинна відзначати, виходячи з інтересів, потреб дитини. Центральною фігурою навчального  процесу повинен бути учень, а не викладач  чи якийсь предмет.

Побудова особистісно орієнтованої системи навчання базується на таких вихідних положеннях:

·         пріоритет індивідуальності, самоцінності, самобутності учня як активного носія суб'єктного досвіду, що склався задовго до впливу спеціально організованого навчання в одному із навчальних закладів (учень не стає, а від самого початку є суб'єктом пізнання);

·         для конструювання та реалізації навчального процесу потрібна особлива робота викладача  з виявлення  суб'єктного  досвіду кожного учня;

·         в освітньому процесі відбувається "зустріч" суспільно-історичного досвіду, що задається навчанням, та суб'єктного досвіду учня;

Найважливішими умовами індивідуально особистісного розвитку учнів є:

·         розробка предметного змісту, технологій його використання в навчальному процесі.  Для  цього в рамках програми (тематичного планування) викладач  повинен мати дидактичний матеріал, який варіює вид і форму подачі навчального матеріалу, а учень має  свободу вибору завдання (те саме завдання повинно забезпечити можливість його виконання через образ, слово, схему, моделювання і под.);

·         виявлення ставлення учня до учіння, аналіз використаних учнем різноманітних способів опрацювання навчального матеріалу (вибір найраціональніших з них, зіставлення своїх і чужих способів, їх аналіз, обговорення, аргументація, застосування і под);

·         спрямованість викладача  на навчальні можливості кожного учня; складання індивідуальної карти особистісного (пізнавального) розвитку дитини, індивідуальної корекційної програми навчання з опорою передовсім на успіх у досягненні позитивних навчальних результатів.

Інноваційні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови – це особисті асоціації, які допомагають розвинути творчі здібності,інтелект,нестандартність мислення,уяву,фантазію, орієнтують на пошук нових ідей, фактів, образів тощо. Наприклад, при подачі нового матеріалу або узагальненні вивченого застосовується опорна схема – блок-схема. Метод «Прес» використовується при обговоренні дискусійних питань та проведенні вправ, у яких потрібно зайняти й чітко аргументувати власну позицію. Мовна гра «Коректор» пропонує знайти помилку, виправити, скласти словосполучення, речення, що сприяє культурі мовлення. «Відшукай ключ» вносить елемент гри, творчості, стимулює роботу (у правильно записаних словах підкреслити певні букви, щоб прочитати зашифроване). Даний метод використовується для перевірки засвоєного матеріалу.

Наприклад, при узагальненні знань про фразеологізми використовуємо елемент «Латка» У цій вправі дано слова: ніс, язик, вухо, губа, зуб, - які треба вставити, щоб отримати фразеологізми.

Тримати…за вітром

На…нічого покласти

І за…. Не свербить

Робити з …  халяву

Хоч в …стрель.

Раціональний вибір методів та їх застосування обумовлений конкретною метою. Використання проблемного методу навчання значною мірою сприяє розвитку мислення. Для активізації процесу застосовують такі методи:

·         метод вживання в образ: вживаючись в певний образ (“Я – річка”, “Я – ромашка”), спробувати відповісти на питання “Яким я бачу світ?”, “Що я хочу сказати людям?”

·         метод смислового бачення: в чому причина явищ. Яке його походження?

·         метод евристичних запитань: цей метод дає змогу визначити суть окремих аспектів навчальної проблеми. Найчастіше запитання починаються словами: де, коли, як, навіщо.

·         метод символічного бачення: визначається зв’язок між явищем та його символом (весна – відродження, світло – символ добра).

·         метод порівняння дає змогу аналізувати, структурувати матеріал, визначати спільні риси та відмінності.

·         метод конструювання понять, правил та гіпотез знайомить з технологією дослідницької діяльності.

Розв’язання різноманітних проблем може відбуватись у формі гри, дискусії, дебатів тощо.

Особливе місце в сучасному навчанні має робота в парах або малих групах. У такій діяльності засвоюється досвід співробітництва, спілкування, відповідальності. До речі, дуже важливо, щоб склад груп був динамічний, увесь час змінювався, що позитивно впливає на взаємини та мікроклімат.

Групова робота може бути побудована за принципами парного навчання, взаємного консультування, роботи над проблемним питанням, розподілу ролей тощо.

Зазначимо, що застосування сучасних методів роботи робить процес навчання активним, а мислення учнів – творчим і самостійним.

Таким чином, призначення особистісно орієнтованих технологій полягає в тому, щоб підтримувати та розвивати природні якості дитини її здоров’я та індивідуальні здібності, допомагати в становленні її суб’єктивності, соціальності, творчої самореалізації особистості.

Фрагмент уроку

Тема: Правопис слів іншомовного походження.

Мета: повторити правопис слів іншомовного походження; удосконалювати уміння правильно писати слова іншомовного походження, знаходити й виправляти орфографічні помилки у писемному мовленні.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

Обладнання: підручник.

Клас: 10

Технологія: особистісно-орієнтованого навчання.

(фрагмент уроку)

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань учнів

Вступне слово вчителя з елементами евристичної бесіди:

Слова іншомовного походження все більше входять у життя сучасного українця. Це пов’язано з розвитком техніки, інформаційних технологій та глобалізацією суспільного простору.

1.      До речі, які слова іншомовного походження були мною названі?

2.      Чи доцільне їх уживання в наведеному контексті?

Для назви понять, що не мають відповідників власне українського походження виправдано використовувати іншомовні слова як в усному, так і в писемному мовленні. Написання слів іншомовного походження має деякі особливості, що регламентуються орфографічними правилами (та винятками з цих правил).

ІII. Мотивація пізнавальнох діяльності. Повідомлення теми, мети і завданнь уроку.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Робота в групах:

 Перекласти тексти з російської мови на українську. Визначити, до якого стилю вони належать. Знайти запозичені слова й пояснити правопис у них м’якого знака й апострофа.

Текст 1

Карьерой называют быстрое и успешное продвижение в служебной, общественной, научной и другой деятельности, достижение популярности. Это путь к успехам, видному положению в обществе, на служебном поприще, а также само достижение такого положения. Часто можно услышать о людях преуспевающих — «он сделал карьеру», «у него блестящая карьера». О неудачнике говорят — «его карьера не удалась». Карьерой называют также и род занятий, деятельности (артистическая карьера, карьера врача). Но следует отличать само понятие карьеры от карьеризма — гонки за личными успехами в служебной или другой деятельности из-за честолюбия, выгоды, корыстолюбия.

Текст 2

Модное ныне слово досье обозначает собрание документов, относящихся к какому-либо вопросу, делу, лицу, а также папку с такими документами. Чаще всего слово употребляется для обозначения дел, касающихся преступности и шпионажа. В последнее время слово «досье» вытесняет английское заимствование файл — папка, дело, досье (З газети).